В історії багатьох народів в різні часи були складні, драматичні, трагічні й переможні часи. На протязі тисяч років володарі сильних держав підкоряли слабих,політична мапа світу мапа світу неодноразово змінювалася під тиском військово-політичних обставин. Народжувалися й уходили в минуле імперії та потужні союзи народів. В Європі на протязі останніх восьмисот років за владу та вплив було пролито багато людської крові та поту, а королі, князі та шляхта отримували відповідні багатства, що дозволяло укріплювати держави де зростали й статки середнього класу, пересічних громадян, швидко розвивалася торгівля та промисловість.
Але згодом народилася нова антагоністична політична ідеологія, яка виправдовувала та пропагувала новий підхід до головного питання нормального розвитку будь якого суспільства — приватної власності. Реалізацію плану «соціалізму», де люди залишалися без свого підприємства, господарства, збережень або землі почали з так званого Жовтневого перевороту. Так завдяки демагогії, насильству та грі на низьких почуттях народних мас, солдатів та матросів, яким набридла довга кривава, небезпечна для економіки Російської Імперії Перша світова війна, а складна ситуація з продовольством та виробництвом різко загострила соціально-політичне положення всіх народів, що жили на території імперії підштовхнула до ліквідації царату та старої системи управління.
Лідерами більшовицької партії РСДРП (Б), що організувала збройне захоплення влади на чолі з Володимиром Леніним, Левом Троцьким, Феліксом Дзержинським, Йосипом Сталіним, Яковом Свердловим, Каменєвим, Зинов»євим, та іншими так званими «керманичами» почали втілювати жахливий, кривавий, нечуваний по своїм масштабам план реквизицій, масового пограбування своїх (!) громадян, через насильницьке відбирання приватної власності, підприємства, виробництва. На селі втілювалася так звана «продовольственная разверстка» з метою, під страхом тортур та розстрілів місцевих жителів, з використанням каральних команд («продотряды») з Москви, Петрограда та інших великих міст Росії виконувати злочинний план, узаконений новою радянською владою, по фактичному та юридичному пограбуванню селян. Замість державних закупівель та ринкових механізмів, силою відбирали все зерно, продовольство, фураж, а людей залишали на голодну смерть. Дикі, нечувані в світі, особливо в двадцятому столітті дії Ради Народних Комісарів, яку очолював Володимир Ленін в питаннях фактичного знищення селянських господарств, особливо, в Україні, де гарні врожаї, заможні працьовиті люди, за винятком рабства в імперії жили вільно, та в інших областях почали масово протестувати, виганяти комуністичних агітаторів, чинити організований опір бандитам з мандатами, що перейшло у створення загонів Самооборони та масштабного повстанського козацького руху проти Радянської влади.

Аналогічні процеси проходили в козацьких краях Дону та Кубані, Уралу та Сибіру. Патологічна жорстокість, розуміння відповідальності за свої злочини по відношенню до пограбованого народу, розстріли та тортури козаків, політику так званого «розкозачення», з метою фізичного винищення великої групи свободолюбивих та самостійних сміливих людей, хибна, помилкова економічна теоретична фундаментальна база про можливість розвитку економіки без приватної власності, через рабський труд, масове обурення, збройний спротив прийняти 5 вересня 1918 року рішення про початок так званого «Красного террора». Рішення прийняте на державному рівні про необхідність масових вбивств, насильства, утворення концентраційних таборів, тортур, було вже обов’язковою політичною вказівкою для виконання червоними командирами, органами Всеросійської Надзвичайної Комісії, місцевими органами влади. Совнарком, також, вимагав звітувати про фізичне знищення «буржуїв», «кулаків», священників, творчої та наукової інтелігенції, заможних селян, середнього класу, державних службовців, бойових офіцерів. За період дії Червоного терору за різними оцінками загинуло до 2 000 000 (!) чоловіків, жінок, літнього віку, дітей. Таким чином вирішували більшовики і друге важливе для них завдання — ліквідацію тих хто міг помішати звірячим планам подальшого розвитку Червоного Терору — Голодомору, масовим репресіям, розстрілам та створенню системи жахливого ГУЛАГУ. Це був самий освічений, обізнаний, активний, трудолюбивий, розумний прошарок — золотий фонд будь якої нації. Системі без Бога, високих християнських принципів моралі, де людожери-володарі будували «светлое будущее» на кістках мільйонів невинних, побоювалися та ненавиділи активних інтелектуалів, сміливих воїнів, працьовитих заможних селян, які поважали та пам’ятали традиції вільного життя, відважних козаків всі вони були не потрібні. Червоний терор принесла в Україну більшовицька навала, за спогадами багатьох очевидців майже кожного дня окупації проводилися масові тортури та вбивства описані також різними комісіями в тому числі створеними Симоном Петлюрою та генералом Денікіним. Такі міста як Київ, Харків, Катеринослав, Чернігів стали епіцентрами кривавої вакханалії, а система вбивства заручників в разі невиконання продзавдань (пограбувань), запрацювала масово знищуючи тисячі й тисячі ні в чому не винних людей. Звіряча ненависть підігріта жорсткою політичною волею та нормативними актами породила різновиди тортур про які людство забуло вже давно. З священників здирали шкіру, закопували живих у землю, здирали шкіру… Немає сенсу перелічувати всі нелюдські вчинки. про це є окрема спеціальна література, саме головне-нова радянська держава саме терор зробила одним з головних механізмів перемоги над своїм народом. Таких прикладів масових вбивств урядами нова та новітня історія знає не багато. В Україні також методологія Червоного терору була розширена, згідно схваленого рішення політбюро ЦК КПб(У) від 14-го липня 1919 року щодо затвердження  «Принципів кругової поруки села за контрреволюційні виступи» цілі села спалювалися в разі невиконання планових завдань чи організованого опору бандитської влади. Більшовики намагалися розколоти селян, створюючи Комітети незаможних та цькували їх на середній клас, створюючи підстави для конфліктів в самому середовищі, перебуваючи опорою комуністичної банди на селі.
Важливою складовою нищівної політики через Червоний терор було так зване «розкозачення». В Україні, Кубані, на Дону в інших регіонах Червона армія, спецпідрозділи ВНК, каральні загони спалювали станиці, під гаслами соціальної справедливості проводили секуляризацію козацьких земель, за допомогою люмпенів та заморочених пропагандою безхатченків, просто ледарів, кримінальних елементів створювалися умови для ліквідації не тільки ватажків та старшини повсталої  громади, а згідно поставленого принципового завдання винищення всього соціального прошарку, справжня війна з козаками розгорнулася в Україні, на Дону та Кубані. Архіви зберегли ще один цікавий документ — лист Дзержинського Леніну від 19 грудня 1919 року про наявність в полоні у більшовиків до мільйону козаків. Відповідь «доброго дедушки» — «Расстрелять всех до одного!», а раніше, 29 січня 1919 року питання боротьби з козаками підняв Яков Свердлов в циркулярному листі — вердикт документу: — «Беспощадный террор, никаких компромиссов, поголовное истребление», а ось цитата з директиви ЦК РКП (б) — «Необходимо провести массовый террор, направленный против богатых казаков,истребить их поголовно, провести массовый беспощадный террор вообще по отношению ко всем казакам, принимавшим какое либо участие в борьбе с Советской властью!». Таких документів залишилося багато й за підписом голови РВР Троцького, наказів по Південному більшовицькому фронту, рішень місцевих партійних органів.
Гибридна війна, що сьогодні ведеться Кремлем проти України. не видумка вчорашнього дня, це небезпечна для на нас довготривала політико-військова технологія, яка добре відома московській владі вже сто років. Саме в Україні були  перевірені незаконні дії червоної армії Муравйова та інших
«красных командиров» по захопленню окупації, масштабних каральних заходів, створенню умов для екологічної катастрофи, фізичного знищення сотень тисяч найкращих громадян нашої країни. Окремої розповіді вимагає різанина в Криму, коли незважаючи на «чесне слово» командарма Фрунзе, Бела Кун, Вєра Землячка та ще багато таких жахливих потвор, які мов приведи з далекого раннього середньовіччя, з»явилися на півострів для масових людожерських методів вбивства неозброєних офіцерів, священників, представників інтелігенції, морського флоту, селян та підприємців.

Фактична війна проти України на Донбасі, незаконна анексія Криму, масові арешти, тортури, використання так званих «казачков»на кшталт бандитам так званого ватажка Козіцина, «семиреченських» та інших мародерів  для провокування соціально-економічної та культурно-релігійної напруженості задля звинувачення української влади в неможливості забезпечити населенню країни базові права, свободи, а також перекласти вину в розв’язанні збройного конфлікту на офіційний Київ, сучасні види «експроприації» за принципом більшовиків — «Грабь награбленное» — все це вже було.

Розповідаючи про минуле, легко можна побачити аналогічні підходи до реалізації імперських планів північного сусіда вже в наші дні. Прикладом цьому є те, що як  ОРДЛО  так  і в анексованому Криму формуються вертикально побудовані козацькі структури, до лав яких долучають у тому числі російських маргіналів  та криміналітет. Зазначеним формуванням окупанти надають історичні українські назви, як наприклад: «Азовське козацьке військо». І робиться це випадково. Це є елемент подальшого продовження гібридної війни.

Цілком ймовірним є те що згаданими, так званим о «казаками» окупанти планують згодом посилити власні регулярні війська на Донбасі.

З огляду на зазначене, світова спільнота має чітко зрозуміти, що є це так зване «казачество».

Інструментарій Кремля не новий, але кожний повинен пам’ятати, якою дорогою ціною нам обійшлися стратегічні та політичні помилки тогочасної влади, невміння та небажання керівників різних оборонних та державних структур, громадських загонів самооборони, органів місцевого самоврядування домовлятися про єдину політичну лінію,небажання входити до міцних союзів з іншими європейськими державами для створення дійової системи захисту території наших країн, небажання мати сильну, міцну, могутню армію. Червоний терор як система силового впливу на реалізацію політичних цілей не зник, тому наше завдання добре вивчати уроки історії, давати сувору оцінку злочинам минулого, не дати забути світу про трагедії мільйонів невинних жертв, принесених адептами комуністичної ідеології, пам’ятати про високу відповідальність перед нащадками, добиватися миру на нашій землі, укріплювати армію, гартувати та навчати молодь згідно найкращих українських козацьких традицій, досягти перемоги, захистити віру та волю Вітчизни.

 

 
З повагою,
головний редактор-засновник
альманаху «Українське патріотичне козацтво»,
член НСЖУ, військовий історик, кандидат наук
з державного управління, автор книг

Дмитро Сухінін (Гора)